Нічия триває лише мить

«Чи вам відомо, як сяє весняне сонце? Напевне, вам не відомо, як воно сяє. Та звідкіля вам знати, якщо ви не бачили, як усміхається Бузя. Весняне сонце сяє,неначе усмішка Бузі, а її усмішка — така сама сяйлива, як і весняне сонце. Я це знаю, я вчора її побачив, коли день іще не згаснув. Мені стало страшно, що лише тепер найперше зустрів її. Вона мешкає в самому кінці темної вулички, на іншому боці гетто. Я був бовдуром увесь той час. Я просто не знав, що іншому боці гетто живе Бузя...» Друга світова війна. Вільнюське гетто. Шахова партія, яку не можна ні виграти, ні програти, бо на кону — життя дітей... Перед читачем розгортаються події понад сімдесятирічної давнини, які понині не втратили своєї гостроти, — жоден не залишиться байдужим. Іцхокас Мерас — литовський письменник. Народився в єврейській сім’ї. У 1941 році втратив батьків, вбитих під час Голокосту в Литві. Він вижив завдяки родині литовських селян, яка переховувала його від переслідувань нацистів. ще за студентських років почав публікувати свої перші твори в періодиці, згодом став професійним письменником. У 70-ті емігрував у Ізраїль. Учився в Тель-Авівському університеті, в Університеті Бар-Ілана. Працював викладачем, одночасно очолював Об’єднання російськомовних письменників Ізраїлю.