Апостол низьких частот

Іще одна новинка із серії поетичних перекладів видавництва «Крок». Гінтарас Граяускас (1966) — литовський поет, есеїст, прозаїк, драматург, автор пісень і виконавець. Лауреат багатьох литовських та закордонних премій. Автор понад двадцяти книжок різних жанрів. Навчався в національній консерваторії Литви на кафедрі джазу. Як музикант співпрацював з гуртами “Контрабанда” і “Рокфеллери”. Безумовно, Граяускас — далеко не перший, хто вдається в поезії до гри відображень, але він робить це — в літературному плані — несподівано і ризикну сказати: по-новому. По-новому, зокрема, і в тому сенсі, що в його віршах відображення існує не в моменті — а в часі, в ритмі коливань, зумовлене силою хвиль. Відтак Граяускас не мусить інсценізувати екзистенційну і надчуттєву, наддосвідну самотність — він її просто показує, являє з невидимого, наче радіоголоси — з радіохвиль, за допомогою інструментарію, якого в українській поезії наразі все ще майже немає. Відповідно, читач — сам — ніякий не актор, і навіть не актор, він сам — у живому потоці безнастанного коливання, бо Граяускас буквально заштовхує читача в “подію вірша”, ставить його відразу ж за персонажем — перед квадратом дзеркала, або вікна, або перед листком паперу, і це така хитра штучка Граяускаса, такий його особливий виверт: читач виявляється нібито за персонажем, але водночас — око в око із ним, і також — око в око з усіма, хто перебуває з ним на одній частоті, він починає “ловити” тих, хто “ловить” його, і навіть далеко поза межами тексту, і навіть далеко в майбутньому.