Роман про добру людину

Емма Андієвська (нар. 1931 р.) – українська письменниця, поетеса, художниця, автор двадцяти дев'яти поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев'яти тисяч картин, член Національної спілки письменників України з 1994 року, українського ПЕН-клубу та Професійного об'єднання художників Баварії. 2018 року отримала Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Більшу частину свого життя Андієвська провела поза Україною, проживаючи в Мюнхені та Нью-Йорку. 'Роман про добру людину' було написано у 1964 – 1968 рр. Дія його відбувається в українському таборі для переміщених осіб в Міттенвальді (Німеччина). Як виходить з назви роману, його головною темою є добро. На основі протиставлення добра і зла автор і диференціює своїх героїв на добрих і злих. Вона доводить, що доброю людиною можна бути, навіть маючи звичайні людські вади. Так, не ідеальними, але добрими персонажами в романі представлені отець Ґудзій та Стецько Ступалка, які люблять випити, а інший герой — злодій Дмитрик — шляхетний у глибині свого характеру і поступово переживає перетворення на добру людину… У романі явним злом Е. Андієвська представляє імперський вплив на Україну. Вона різко засуджує притиски української мови і культури, асиміляцію українців, неприйняття національної ідентичности українців міжнародним співтовариством того часу.