Сатанинські вірші

Салман Рушді (1947 р. н.) – британський письменник, критик і публіцист індійського походження, без перебільшення один із найвідоміших англомовних письменників сучасності. Салман Рушді є автором понад двадцяти книжок, серед яких вісімнадцять романів, дві казкові повісті для дітей і кілька книжок есеїв та публіцистики. За роман «Опівнічні діти» у 1981 році Салман Рушді здобув Букерівську премію. А вже 1993 року він отримує Букер Букерів як автор найкращого роману за всю сорокарічну історію існування премії. Після публікації роману «Сатанинські вірші» у 1989 році аятола Хомейні виголошує Рушді фетру, і відтоді письменник змушений постійно переховуватися під вигаданими іменами, перебуваючи під охороною спеціальних підрозділів поліції. Проте це не завадило йому далі працювати, створюючи цілу низку визначних літературних творів. Попри те, що у 1998 році Іран запевнив англійську владу, що не буде сприяти заклику аятоли Хомейні, ісламські релігійні організації все одно намагаються виконати фетру, призначаючи за голову Рушді чимраз більші суми, які на сьогодні вже перевищили 3 мільйони доларів. Роман «Сатанинські вірші» є найскандальнішим не лише у творчому доробку Салмана Рушді, а й у новітній історії світової літератури. Ще ніколи книжка не була такою вбивчою у прямому сенсі цього слова, адже після фетви аятоли Хомейні, яка оголошувала роман блюзнірським та віровідступницьким, а самого Рушді – ворогом всього ісламського світу, переслідуванням піддавалися всі, хто був причетний до видання і продажу «Сатанинських віршів». Так, релігійні екстремісти вбили перекладача роману на японську мову, були поранені італійський перекладач і норвезький видавець. У Англії підривали магазин видавництва «Penguin Books», де продавалася книжка. Також через цей роман 1989 року Великобританія розірвала дипломатичні відносини з Іраном. Американське видання USA Today включило «Сатанинські вірші» в перелік 25 книжок, які найбільше вплинули на читачів і видавничий бізнес останньої чверті XX сторіччя. Таким чином, «Сатанинські вірші» стали найкращим підтвердженням того, що література і сьогодні не втратила свого значення та впливу, що художнє слово й досі стоїть на передових рубежах захисту свободи людської думки і свободи світогляду і що справжня література може бути тією кісткою, що застрягає у горлянці темних ортодоксальних сил, які мріють повернути історію навспак і занурити світ у пітьму нового середньовіччя, де панують лише невігластво і покора йому.