Словом і вогнем

У новій книзі Роман Іваничук колоритно змальовує шлях у велику літературу, свою хресну літературну матір — Нанашку Ірину Вільде і письменників старшого покоління львівської обителі муз — Юрія Мельничука, Михайла Яцкова, Михайла Рудницького, Володимира Гжицького, Тараса Мигаля та ін. й цікаво характеризує новаторство шістдесятників. Та з особливою силою Роман Іваничук пише про в огні розбуджену україну під час Революції гідностію Окрадена, знівечена, розтерзана, струмлена домашніми чварами, загрожена неситим сусідом, не потрібна самовдоволеному світові, безпорадна й зневажена Україна нарешті таки відроджується для величного життя на подив чужим народам. А в останній частині триптиху під пером письменнника оживає земне дно під небесами — рідне село Ткач, родина, світ дитинства і перше кохання — зеленоока Анничка, любов до якої проніс до кінця свого життя. Зворушливі спогади Майстра яскраво відображають також суспільні й духовні підвалини, на яких зростала творчість патріарха української історичної прози.