Тотем ночі

Якщо не враховувати двох версток і трьох рукописів, то за два місяці я прочитала справжню живу, пульсуючу книжку! «Тотем ночі» Oleg Gotko передав мені трохи більше року тому, але за два дні, вчора-сьогодні, по кілька годин я її ковтнула. Взагалі, це перший жахливчик за моє життя – не мій жанр. Але ж подарунок! Але ж рівненський автор! Але ж видавництво «Гамазин»! Але ж поліська тематика! Короче, вовкулаки випивають кров ментів, місцеві чиновники вперше не знають, як віддутися, а районна повія відбувається від власної смерті оральним задоволенням для перевертня. Трохи винен Чорнобиль, а трохи бурштинокопачі. Ну і ще – ніколи не їжте печінку свого друга після задушення його вовкулакою, бо можете вкритися трупною шкірою і постійно хотітиметься горілки! Це все Полісся, крихітко!
Прочитала із задоволенням, хоча люблю виключно природні вбивства звичайними людськими маніяками. Але пошановувачам Стівена Кінга неодмінно рекомендую зазирнути в темний болотяний ліс цього поліського автора!